Borys Humenyuk was born in Ternopil, Ukraine. He is an award-winning poet and the author of two novels, Lukianivka and Island. He played an active role in Ukraine’s 2013 Revolution of Dignity. Since 2014, he has been involved in anti-terrorist operations in the Ukrainian Donbas region. The translations included here are slated to appear in Words for War: New Poems from Ukraine, published by Academic Studies Press.
untitled
Our platoon commander is a weird fellow
When the sun rises over the battlefield
He says that it’s someone burning a tire at a far-off checkpoint
The Moon to him is the barrel of a cannon
And the sea is melted lead
Why is it salty?
Because it’s made of our tears sweat piss blood—
It flows through us.
A weird fellow, as I said
But today he outdid himself
In the early morning, he entered our tent and said
That’s it! No more war today!
That’s what they announced on TV—
War is over for three whole days.
Here at the front we’ve learned
There are two kinds of people: people and TV people
We dislike TV people
They seem fake, they’re poor actors
Actually, we don’t even have TV
And if we did, we’d just watch cartoons (more truth)
Or “In the World of Animals” (more interesting).
We were getting our weapons and ammo ready
When our odd platoon commander
Shocked us with this news.
The machine gun belt froze in the hands of gunner Vasyl from Kremenets
And his loader Sashko from Boyarka
Then it bristled, like the back of a prehistoric beast;
Four hand grenades peeking out of the pouch
Of grenadier Max from Lugansk
Scampered back into the sack like scared kittens.
Have you ever tried stopping a high-speed train
By placing a penny on the tracks?
Have you ever told the sun: wait, don’t move
I still have so much to do today.
Have you ever begged a woman in labour:
We’ve been snowed in, the midwife can’t make it,
Can you please hold on for three more days?
The child must be born
The train must reach its destination
The sun must keep rolling like a burning tire
And when it’s gone the moon will take its place
As a cannon barrel
And night will fall as ash.
On the first day of no war
We lost our machine gun loader
Sashko from Boyarka
And grenadier Max from Lugansk
The bullets came from the other side of war
Like angry hornets
Stung Sashko in the neck
And Max in the heart
Perhaps the other side doesn’t have the odd platoon commander
That spreads weird news
Or else they watch a different TV channel
Or else their TV set is broken.
Наш чотовий – чоловік з химерами
Коли над полем бою сходить сонце
Він каже що це на дальньому блокпосту запалили шину
Місяць у нього це горло крупнокаліберної гармати
А море – це розплавлене олово
Чому воно солоне?
Тому що у ньому наші сльози піт сеча і кров –
Воно протікає крізь нас
Химерний чоловік погодьтеся
Але сьогодні він сам себе перевершив
Коли рано-вранці зайшов до нашого намету і сказав
Усе – сьогодні війни не буде –
Так сказали по телевізору
На цілих три доби зупиняється війна
Ми тут давно помітили
Що люди діляться на людей і людей з телевізора
Ми не любимо дивитися на людей з телевізора
Вони якісь несправжні з них дуже погані актори
Зрештою – у нас немає телевізора
А якби й був то ми дивилися б мультфільми (вони правдивіші)
Чи «У світі тварин» (там більше добра і життя)
Ми саме приводили до ладу свою зброю і амуніцію
Коли химерний чотовий ошелешив нас не менш химерною новиною
Кулеметна стрічка завмерла в руках у кулеметника Василя з Кременця
І його другого номера Сашка з Боярки
А потім наїжачилась як спина доісторичної істоти
Чотири ручних гранати які крадькома визирали з підсумка
Гранатометника Макса з Луганська
Коли почули таке поховалися в підсумок наче злякані кошенята
Ви пробували зупинити швидкісний потяг
Поклавши на рейки монету?
Ви казали сонцю: постій отут не рухайся
У мене сьогодні ще так багато справ?
Ви благали жінку яка зібралася народжувати:
Дорогу замело повитуха запізнюється почекай ще три дні?
Дитина мусить народитися
Потяг повинен доїхати до своєї кінцевої зупинки
Сонце має догоріти наче палаюча шина
А на зміну дню небо викотить на позицію
Крупнокаліберну гармату місяця
І попелом осиплеться ніч
…У день коли не було війни
Ми втратили другого номера
Кулеметника Сашка з Боярки
І гранатометника Макса з Луганська
Кулі прилетіли з потойбіч війни
Наче злі шершні
Вжалили Сашка в шию
А Макса в серце
Мабуть на тому боці не знайшлося химерного чотового
Який розносить химерні новини що війни немає
Або ж вони дивляться інші програми
Чи у них просто зламався телевізор
