Leipzig
for Steven Komarnytsky

Old lime trees like stairwells somewhere in the suburbs,
rusty water runs incessantly from the tap, blood runs cold,
from the Eastern front disheartening news keeps coming daily,
withered boat-shadows sail blindly, with their catch in the hold;

by day, the White Elster reeks of festering fish,
surfeited waves try to scramble onto the river bank,
like floaters spraining their drill-worn tendons,
with all the strength of their athletic lungs;

a restless-tailed shadow sways on the stream pool,
the night is stitched with women’s nonchalant laughter:
indestructible love, stifled cry, vanquished sin—
echoing scraps of prose by a seasoned Sartre;

those are the boats whose muscles are spastic,
they cover short distances, bite into the mist
with an iron clamour of chains, like animal fangs,
gaping embers of freshly-healed gashes—

daystars blink warmly; from the deaf river bed,
fish come to the surface, yearning for change,
copper dawn is quenched on the violet crest of the wave—
this is how jockeys’ will dwindles when their horses accelerate.

Leipzig
Стівенові Комарницькому

Старі липи—наче сходи будинку десь у передмісті,
без угаву ржавіє у крані вода, і стигне у жилах кров,
зі Східного фронту щодня приходять невтішні вісті,
пливуть наосліп мерхлі тіні суденець—везуть улов;

із Weiße Elster тхне риб’ячим гниттям, із зусиллям
жирні хвилі намагаються виплисти на берег вдень,
наче потопельники, що напинають свої сухожилля,
натруджені муштрою, як міць спортивних легень;
на плесі ще довго хитається збурена тінь хвостата,
вночі над річкою чується безжурний жіночий сміх—
це вельми схоже на уривки зі зрілої прози Сартра:
та сама незнищенна любов, подоланий крик і гріх;

це судна, у яких загрубіли м’язи, судна, що тільки
долають невеличкі відстані, вгризаючись у туман
залізним бряжчанням ланцюгів, що як звірячі ікла,
розверстим гаривом рваних, ледве присохлих ран

ранніх зірок, що теплим світлом блимають в небі,
зо дна глухо випливають риби, прагнучи перемін,
гасне мідна зоря на хвилі, на її бузковому гребні,—
так слабшає воля жокеїв, коли коні беруть розгін.