Untitled



Delivered by the waves and propped up by them, the calendar’s

Leaves (so conceived) are clear as expected so that we may start anew.

The soul doesn’t want to explain its utmost

Sadness, especially now.

A clean sheet for the new year, its entrance to be unlocked

By a disappearing you, a rusty key.

No one notices that even a breaking wave

Has more to say.

Waves turn over like sheets of paper—and so our calendar

Of illegible numbers speaks for both of us.

And the year I’ve yet to enter casts its anchor into the sky

With the silhouette of a cormorant that appears to be frozen.



*



На хвилях привезений календар листки задумав

Звичайно чисті – почати заново.і ними підпер

Душа не хоче пояснювати свого суму

Найбільше – тепер

Чистий листок нового року де вхід відімкнеттся

Тобою зникомою тобто ключем поржавілим

Ніхто не помітить що навіть хвиля яка розібʼється

Більше уміє

Мовби листки перевертаються хвилі – так ними балака

Наш календар із нерозбірливих цифр обом тепер

І рік що ніяк не зайде кидає у небо якір

Силуетом баклана що наче завмер